Язиката Хвеська, Кокотюха Андрій Анатолійович, полная версия книги, без сокращений, читать онлайн

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Язиката Хвеська

— Що? — Добрий день, — утретє нагадав хлопчина. — А… Мабуть, так, — погодився банкір. — Мама казала, що не можна кидати сміття на землю, — хлопчик показав пальцем на недопалок біля черевика Котовського. — Твоя мама — двірничка? — поцікавився той. — Чому двірничка? — не зрозумів юний поборник чистих вулиць. — Вона вчителька. — Тоді вибач, — картинно розвів руками банкір. — Ми колеги, виходить. У мене теж була вчителька. Колись, давно. Я її не слухав, замість уроків джинсами торгував. — У вас був фірмовий магазин? — Коли я вчився в школі, синку, ні в кого не було магазинів. — А де ж ви продавали джинси? — Запитай краще, де я їх брав, — на цю тему банкір Котовський навіть хотів писати мемуари, уже і писаку знайшов, котрий все це запише на диктофон з його слів і опрацює, а потім подумав — ну його, ще не час. — Чого вона вчителька, мама твоя? — Математики. — Ось замість математики я джинсами й торгував. Біжи, вітання мамі. Проте йти геть хлопчина не поспішав. І банкір нахилився, демонстративно підняв двома пальцями бичок, елегантним щиглем послав його в дніпровську воду. Син математички, очевидно, задоволений своїми успіхами на ниві боротьби за збереження чистоти української столиці, повернувся і з почуттям виконаного обов'язку пішов геть, у бік «МакДональдсу».

Книга закрыта по требованию правообладателя.