Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг, Гудкайнд Террі, полная версия книги, читать онлайн

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Келен там не було. Де вона може бути? Куди пішла? Можливо, вона вже прокинулася і відправилася побалакати з Карою. Річард сів, інстинктивно перевіряючи, чи на місці його меч. Знайоме відчуття під пальцями полірованих піхов і гладкого руків'я було звичним вітанням меча, лежачого поруч. Зовні доносився м'який розмірений шепіт дощу. Чому йому обов'язково потрібно, щоб дощу не було? Але якщо йде дощ, то чому він цього не чув? Чому немає дощових крапель на обличчі? Чому сухо на його лежанці? Він сидів, протираючи очі, намагаючись розігнати туман, що огорнув його розум, намагаючись зібрати розсіяні думки. Дивлячись у темряву він усвідомив, що знаходиться не під відкритим небом. В єдине маленьке віконце проникало світло сірого світанку, і в цьому слабкому світлі він розгледів покинуте приміщення. Тут пахло вологим деревом і цвіллю. Прямо перед ним у печі під шаром попелу жевріли вмираючі вуглинки, з одного боку вогнища висіла почорніла дерев'яна ложка, з іншого — стояла притулена до стіни лиса мітла. Крім цього начиння в будинку не було нічого, що дозволило хоча б уявити, що ж за люди жили тут. Схоже, цей світанок буде часом для відпочинку. Безперервний стукіт дощу по даху обіцяв холодний і похмурий день. Вода просочувалася крізь діри у покрівлі, стікаючи по стіні біля димаря, додаючи розводів на стіни, і без того обшарпані.

Книга закрыта по требованию правообладателя.